G-7 та G-8: спільне та відмінне (політичне значення для України)

Історія виникнення та розвитку "Великої сімки", "Великої вісімки" на міжнародній арені світу, їх характеристика та особливості. Поняття та головні засади міжнародних груп, опис та специфіка їх структури, діяльності. Політичне значення груп для України.

Рубрика Политология
Вид реферат
Язык русский
Дата добавления 19.05.2016
Размер файла 129,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра політології та права

Реферат

на тему:

G-7 та G-8: спільне та відмінне (політичне значення для України)

Виконала:

студентка

Макаревич Анна Олександрівна

Перевірила: Науменко О. М.

Київ-2016

ПЛАН

ПОНЯТТЯ ТА ГОЛОВНІ ЗАСАДИ G-7 ТА G-8

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ G-7 ТА G-8 НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ СВІТУ

СТРУКТУРА, ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА “ВЕЛИКОЇ СІМКИ” ТА “ВЕЛИКОЇ ВІСІМКИ”

ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПОНЯТТЯ ТА ГОЛОВНІ ЗАСАДИ G-7 ТА G-8

У світі розрізняються три великі групи країн: індустріально розвинені країни, країни, що розвиваються, та країни із перехідною економікою. Основою промислово розвинених країн є невелика кількість держав, об'єднаних під умовною назвою “Велика сімка” та “Велика вісімка”.

G7 або «Велика сімка» (від англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми)) -- міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу. До них належать США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Канада. Останнім часом таке групування держав за рівнем їх розвитку (стосовно того, що країни “Великої сімки” належать до індустріально розвинених держав) не завжди є доцільним. Оскільки в останні роки усе частіше говорять про існування “Великої вісімки”, а не “Сімки” - до цієї групи відносять і Російську Федерацію, яка не є промислово розвиненою країною.

Така градація стала можливою у зв'язку з тим, що були переглянуті та дещо змінені критерії належності тієї чи іншої держави до “Великої сімки”. Зокрема, якщо раніше основною підставою для “зарахування” до складу “Великої сімки” був її статус провідної промислово розвиненої країни, то сьогодні важливу роль відіграє також суспільно-політичний фактор - Росія, наприклад, суттєво впливає на своїх сусідів, особливо по СНД, що змушує інші держави рахуватися з нею, запрошуючи до участі в саммітах “Великої сімки”. Ось чому інколи у закордонних виданнях зустрічається позначення “Велика 7 + Росія”. Після анексії Криму 24 березня 2014 року Росія була піддана нищівній критиці з боку країн Великої сімки і формально виключена зі списку G8. В червні 2014 року не відбулася запланована зустріч G8 в Сочі (Росія) -- замість неї була проведена зустріч G7 в Брюсселі. Тому у даному випадку здебільшого буде йти мова про традиційну назву та склад членів “Великої сімки”.

Отже, у чому полягає суть існування подібного угрупування. Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати та проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів та численні допоміжні зустрічі і політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку у такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Головуюча країна приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Великобританія та Франція, висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять розвиткових країн, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це обумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни у попередніх зустрічах брали участь як гості, такі зустрічі називають «G7+5». Станом на 2014 рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Великої сімки» зменшується. Натомість частіше відбуваються зустрічі «Великої двадцятки», яка більш реально відображає стан політико-економічного життя світу.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ G-7 ТА G-8 НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ СВІТУ

Концепція створення форму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Велика Шістка, або Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Ріко 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Велика Сімка (Група Семи, G7). З 1977 зустрічі також відвідували представники Європейського Економічного Союзу.

У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. З саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати повнішу участь починаючи з 1997, коли група отримала назву Велика Вісімка (Група Восьми або G8). Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до тих, «що розвиваються».

У 2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Великої вісімки в Сочі, запланованого на червень 2014.

“"Вісімка" могла мати сенс, тому що її ідеєю було зібрати країни-однодумці, але тепер ми не можемо говорити про країни-однодумці, коли одна країна анексує частину іншої” - сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі.

У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні.

СТРУКТУРА, ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА «ВЕЛИКОЇ СІМКИ ТА «ВЕЛИКОЇ ВІСІМКИ

Велика сімка (G7) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.

Після саміту на той час Великої вісімки 2008 року, група могла би змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.

Зустрічі міністрів збирають разом з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми: здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

У 2003 році лідери країн “Великої сімки” та Президент Російської Федерації на самміті в Сі-Айленді визначили перелік тих питань, над якими організація буде працювати найближчим часом. До них увійшли питання:

· виробництва зброї масового ураження;

· міжнародний тероризм;

· транспортної безпеки;

· миротворчої діяльності;

· проблема бідності;

· проблема поширення СНІДу;

· проблема поширення поліомієліту;

· проблема голоду;

· демографічна проблема;

· проблема державного втручання в економіку;

· питання кліматичних змін і глобального потепління.

Щоб упевнитись у доцільності існування “Великої сімки”, варто розглянути успіхи, вже досягнуті тісною співпрацею даних країн у розв'язанні зазначених завдань, а також виокремити невирішені питання.

Для урегулювання проблем голоду та бідності в країнах, що розвиваються, були запрошені лідери Алжира, Бахрейну, Йорданії, Тунісу, Йомена та інші. На сьогоднішній день уже набув чинності договір між главами зазначених держав про надання гуманітарної допомоги населенню країн, що розвиваються. Також “Велика сімка” пропонує власний план залучення до цих держав іноземних інвестицій для створення додаткових робочих місць.

Як відомо, у деяких країнах, що розвиваються, на СНІД хвора майже четверта частина усього населення держави. Країни “Великої сімки” за участі благодійних організацій фінансують відповідні програми запобігання подальшого поширення “чуми ХХ століття”. Причому в даному випадку Росія виступає не як країна, що надає допомогу іншим, а як та, що її одержує. За програмою “Великої сімки” у Росії створена благодійний фонд PAS (Protect AIDS Siberia), яка фінансується США, Німеччиною, Канадою та їх благодійними організаціями. міжнародна група політичний україна

Після подій 11 вересня 2001 року з ініціативи США “Велика сімка” застосовує на території своїх держав та держав - пунктів кінцевого призначення (особливо у авіаперевезеннях) посилені заходи транспортної безпеки. Як не дивно, провідну роль у вирішенні транспортного питання посідає Росія, яка після захоплення заручників у Беслані суттєво збільшила охорону в аеропортах, тривалість та якість перевірок та вперше в світі ввела систему “рентгену” (щоб не піддавати пасажирів необхідності особистого огляду, дозволяється перевірити особу на апараті, схожому на рентгенівський, що дає такі ж результати, як і подібний огляд багажу, котрий практикується в усіх аеропортах десятиліттями).

“Велика сімка” в 2004 році розробила Протокол про зменшення викидів до атмосфери шкідливих речовин. Але даний протокол набуде чинності тільки в тому випадку, якщо його ратифікують 55 держав, причому серед них повинні бути країни, що відповідають за 55 % викидів парникових газів (основний парниковий газ - СО2, на його долю припадає близько 80 % парникового ефекту, приблизно 20 % дає метан (СН4), внесок решти газів: N2O, HFCs, PFCs, SF2 - 2-2,5 %).

Демографічна проблема пов'язана, передусім, із старінням націй в країнах “Великої сімки”. Його ще інколи називають “старінням золотого мільярду”. Ця проблема є однією з причин спаду темпів росту економік промислово розвинених країн у зв'язку із поступовим зменшенням працездатного населення. Заходом, до якого вдалось керівництво держав “Великої сімки”, є стимулювання зростання народжуваності шляхом збільшення соціальних виплат на утримання дитини та пропаганди в засобах масової інформації. Для запобігання можливого зменшення працездатного населення уряди країн домовились про пом'якшення умов в'їзду на їх територію іноземців, котрі прибули в пошуках роботи.

Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн “Великої сімки” FATF (Financial Action Task Force) опублікувала чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей. Є ряд країн, котрі потрапляють до цього списку щорічно: Гватемала, Домініка, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Острови Кука, Ліван, Маршальські Острови, М'янма, Науру, Нігерія, Ніуе, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Крістофер і Невіс, Філіппіни та інші.

Для порівняння нагадаємо, що кілька років тому особливу увагу в документах FATF було приділено Росії, з якої лише 1998 року, за даними FATF, через офшорні банківські рахунки в Науру переведено $70 млрд. Відтак “Велика сімка” змусила Росію ухвалити законопроект для боротьби з відмиванням грошей. Зокрема відповідно до цього законопроекту всі операції на суму, яка перевищує 600 тисяч рублів, підлягають обов'язковому контролю.

Україна свого часу також була включена до чорного списку. Тоді FATF висунула вимоги щодо збільшення відкритості української економіки. На сьогоднішній день США вважає, що Україна не виконала ці вимоги повністю, що є однією із причин впровадження по відношенню до українців, котрі підозрюються у корупції, додаткових санкцій (заборона в'їзду на територію США, замороження усіх рахунків цих осіб у США тощо). Як бачимо, не завжди країни “Великої сімки” дотримуються загальних правил, інколи санкції вводяться в односторонньому порядку без узгодження з іншими членами “Великої сімки”. Це пов'язано у першу чергу із тим, що підписання угод в рамках “Великої сімки” не перешкоджає державі керуватись власними інтересами і приймати власні рішення.

Для згортання програм розробки та виробництва зброї масового ураження за пропозицією США (за наявності неспростовних доказів) щодо країни-розробника застосовуватимуться санкції економічного характеру аж до можливості економічної блокади на зовнішньому ринку.

На думку експертів країн “Великої сімки” для їхньої економіки характерною та актуальною залишається проблема втручання держави у механізм ринкових відносин.

Основним аспектом цієї проблеми є питання високих соціальних виплат по безробіттю. Зокрема в Німеччині спільна дія тамтешньої податкової системи та системи соціального страхування призводять до того, що держава практично гарантує, що жоден годувальник у сім'ї з двома дітьми не буде отримувати менше 1500 євро на місяць, навіть якщо він взагалі не буде працювати. Фактично, Німеччина говорить своїм некваліфікованим робітникам, щоб ті навіть не брались за роботу. В свою чергу від цього страждає малий та середній бізнес, а держава, встановивши посилений контроль за імміграцією працездатного населення та ускладнивши норми проходження контролю для іноземців, майже унеможливлює навіть використання дешевої робочої сили із постсоціалістичних країн. Схожа ситуація, але із деякими специфічними особливостями, спостерігається і в інших країнах “Великої сімки”.

Порівняльна характеристика країн G-7 та G-8. (Табл. 1)

ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

Стрімке визнання України на міжнародному рівні дало поштовх до ґрунтовної розробки її зовнішньополітичної концепції. Визначені ще Декларацією про суверенітет принципові засади української зовнішньої політики необхідно було конкретизувати з урахуванням тих реальних проблем, що постали перед республікою після проголошення її незалежності. Активна, цілеспрямована, чітко окреслена і виважена зовнішня політика повинна була забезпечити сприятливі умови для економічного та культурного піднесення України й одночасно забезпечити її участь у розв'язанні низки глобальних і регіональних проблем, які потребували об'єднаних дій міжнародного співтовариства.

Реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів, які повинні були якнайефективніше забезпечити національні інтереси України, стало продиктоване відкриття у 1992 р. 18 посольств, насамперед, у п'яти державах "Великої сімки", в Польщі та Росії як стратегічно важливих для України державах. Розширювалася мережа консульських установ. У 1993 р. було відкрито 15 закордонних представництв. Наприкінці 1995 р. у системі МЗС України налічувалося вже 46 закордонних дипломатичних установ.

Розвиваючи співробітництво з країнами G-7, Україна виходить з того, що ця структура є механізмом розвитку відносин насамперед в економічній сфері.

Важливою складовою зовнішньополітичної діяльності України з перших років її незалежності стала участь у всесвітніх міжнародних організаціях та діяльності “Великої сімки”. Слід зазначити, що реалізація зовнішньополітичних завдань залежить не лише від зовнішніх, а й значною мірою від внутрішніх чинників. Іншими словами, прогрес на найголовнішому векторі зовнішньої політики України -поглиблення політично-економічних відносил з країнами “Великої сімки” - потребує консолідації всього українського суспільства, об'єднання зусиль усіх політичних сил держави.

Також країни-члени G-7 надають значну політичну підтримку Україні у складній ситуації, що склалася у межах відносин з Російською Федерацією. Поки що повернення до формату "Великої вісімки" неможливо, оскільки у відносинах між Росією та західними країнами -- нездоланний бар'єр. Таку думку поділяють всі учасники тепер вже "Великої сімки". У своїх численних виступах канцлер Німеччини Ангела Меркель неодноразово заявляє, що коли мова буде йти про ядерну програму Ірану, війни в Сирії або врегулювання конфлікту в Україні "нормандському форматі", Росія буде "партнером".

Під час двосторонньої зустрічі президента США Барака Обами і канцлера Німеччини Ангели Меркель "на полях" саміту G7 було вирішено продовжити санкції проти Росії доти, поки вона не почне виконувати Мінські угоди про припинення вогню і поважати суверенітет України.

Політологи, оцінюючи заяви країн-учасників G7 в ході саміту, підкреслили, що цей захід продемонстрував політичну підтримку України провідними західними країнами і єдність у позиції щодо конфлікту на Донбасі. Експерти також відзначили важливість збереження санкцій проти РФ, оскільки без них, хто знає, наскільки б сьогодні Росія просунулася територією України, тобто вони, незважаючи ні на що, дають стримуючий ефект і поступово можуть змусити Росію виконувати підписані угоди і домовленістю.

ВИСНОВКИ

Отже, G7 або «Велика сімка» -- міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу: США, Японії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії та Канади. Наразі питання продовження існування “Великої вісімки” залишається сумнівним, через агресивну політику восьмої розвиненої країни - Російської Федерації - щодо країн-сусідів.

Зустрічі міністрів G-7 збирають разом з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми: здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. До проблем, що розглядаються на самітах об'єднання, увійшли також питання виробництва зброї масового ураження; міжнародний тероризм; транспортної безпеки; миротворчої діяльності; проблема бідності; проблема поширення СНІДу; проблема поширення поліомієліту; проблема голоду; демографічна проблема; проблема державного втручання в економіку; питання кліматичних змін і глобального потепління.

“Велика сімка” має на меті вирішення багатьох питань, важливих не тільки для її учасників, а й для усього людства. Вона намагається здійснювати конкретні заходи щодо розв'язання цих проблем за рахунок тісної співпраці між керівництвом держав, з іншими країнами та з інтеграційними угрупуваннями. Слід зазначити, що вагоме значення діяльність об'єднання має насамперед для України, адже країни “Великої сімки” не лише зіграли неабияку роль у розвитку міжнародної політики нашої країни, але й надають важливу політичну підтримку у конфлікті з агресором Російською Федерацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році: Послання Президента України до Верховної Ради України / Доповідь "Україна і Європейський Союз" від 06.03.01 // www.kuchma.gov.ua.

2. Білоус А.О. Глобальний прогноз нової епохи і український шлях оновлення та розвитку в XX столітті // Економічний часопис. - 2001.

3. Політологія: Підручник для вузів / За ред. Ф.М. Кирилюка, - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Здоров'я, 2004.

4. uk.wikipedia.org

5. http://postup.brama.com/dinamic/

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Діяльність спілок інтересів, лобістських організацій, груп тиску, що мають на меті безпосередній вплив на прийняття політичних рішень. Контроль над лобістською діяльністю в різних країнах. Спільне і відмінне між лобістськими організаціями і групами тиску.

    реферат [29,1 K], добавлен 21.02.2012

  • Історія виникнення поняття ідеології. Політична ідеологія як система концептуально оформлених уявлень ідей і поглядів на політичне життя. Напрями політичних партій України за ідеологічними орієнтаціями. Особливості різних напрямів українського політикуму.

    реферат [28,3 K], добавлен 29.12.2009

  • Значення етнополоітики у сучасному суспільстві. Етнополітика, її суб’єкт та об’єкт. Особливості етнічних груп України. Форми етнополітичної діяльності, їх прояв в Україні. Проблеми етнополітичної інститутції в Україні й можливі шляхи їх вирішення.

    реферат [31,2 K], добавлен 01.11.2007

  • Політичне прогнозування як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації. Специфіка, підстави та засади політичного прогнозування. Аналіз етапів вироблення прогнозу і критеріїв його ефективності. Механізм дії соціально-політичних законів.

    реферат [28,2 K], добавлен 26.02.2015

  • Характеристика сутності міжнародної політики, як засобу взаємодії, взаємовідношення розрізнених суспільних груп або політики одних держав у їх взаємовідношенні з іншими. Дослідження видів і принципів міжнародних відносин. Сучасне політичне мислення.

    реферат [25,4 K], добавлен 13.06.2010

  • Поняття, історичні засади та значення безпосередньої демократії. Сутність виборів та референдумів. Критерії класифікації референдумів, їх різновиди та відмінні особливості. Процедура проведення референдумів в Україні, її етапи та значення в суспільстві.

    курсовая работа [53,7 K], добавлен 17.03.2011

  • Історія створення Європейського Союзу та його структур. Аналіз Лісабонського договору. Становлення незалежної України на міжнародній арені. Взаємовідносини України та ЄС в 2004-2010 роки. Єврoiнтeгрaцiйний курс країни пiд чaс прeзидeнтa В. Янукoвичa.

    дипломная работа [103,5 K], добавлен 03.10.2014

  • Елементи політичної системи суспільства. Особливості формування та розвитку політичних систем США і Великої Британії, їх спільні та відмінні риси, переваги та недоліки. Регіональні структури влади та місцевого самоврядування. Виборча та партійна системи.

    курсовая работа [49,7 K], добавлен 30.12.2013

  • Поняття і сутність груп тиску, їх класифікація та різновиди, головні функції. Громадські об’єднання як групи інтересів та групи тиску. Основні види тиску на владу. Поняття та зміст процесу лобіювання як різновиду тиску на владу, його особливості.

    курсовая работа [63,6 K], добавлен 11.07.2011

  • Сутність, структура та передумови розвитку громадянського суспільства. Правова держава: теорії, притаманні риси та основні принципи. Головні проблеми та задачі держави України в перехідних умовах. Погляди на громадянське суспільство та політичне життя.

    курсовая работа [39,3 K], добавлен 12.06.2010

  • Значення, місце і роль, джерела конфліктів в політиці, їх типологія. Зіткнення інтересів, дій, поглядів і позицій. Управління політичними конфліктами, спільне і особливе в технологіях їх врегулювання, етапи виникнення конфлікту та закінчення конфлікту.

    реферат [28,4 K], добавлен 24.09.2009

  • Лідерство як один із елементів механізму регулювання відносин індивідів, соціальних груп та інститутів у сфері політики. Три аспекти феномену лідерства: сутність, обумовлена соціальними потребами, роль лідерства у політичних системах та його типологія.

    реферат [35,0 K], добавлен 23.04.2009

  • Оцінка суспільно-політичного та соціально-економічного становища України за останні шість років. Характеристика Євромайдану, який перейшов у Революцію гідності, а також окупації й анексії Росією Кримського півострова, російській агресії на сході країни.

    статья [56,3 K], добавлен 18.08.2017

  • Політичне прогнозування: сутність, зміст та задачі. Типологія прогнозів. Принципи прогнозування. Методи політичного прогнозування. Особливості та основні етапи розробки воєнно-політичного прогнозу. Напрямки та методи прогнозування у воєнній сфері.

    реферат [40,6 K], добавлен 14.01.2009

  • Вплив на політичне рішення. Методи лобізму при зовнішній пристойності. Дозволені методи лобізму. Ситуація з формуванням та впливом зацікавлених груп на політичні рішення в Україні. Формування регіонального курсу тиску. Проблема неформального впливу.

    реферат [53,4 K], добавлен 21.02.2011

  • Уточнення основних понять: "дихотомія", "глобальна геополітика". Історія вивчення дихотомії "залежність-незалежність" України в глобальній геополітиці. Специфіка української незалежності в глобальній геополітиці, напрямки її становлення та розвитку.

    курсовая работа [49,1 K], добавлен 03.10.2014

  • Вивчення поняття виборчої системи - сукупності встановлених законом правил, принципів і прийомів проведення голосування, визначення його результатів і розподілу депутатських мандатів. Традиціоналізм і націоналізм в Україні: ідея, політичне втілення.

    контрольная работа [46,9 K], добавлен 25.03.2011

  • Розвиток політичних еліт та поява їх в Україні, основні представники лідерства того часу та їх роль у подальшому розвитку політичної думки України. Типологія та класифікація лідерства. Проблеми політичного лідерства в Україні та способи їх вирішення.

    реферат [323,7 K], добавлен 15.12.2010

  • Сутність інтеграційних процесів, основні аспекти їх виникнення та розвитку у країнах СНД, актуальність та напрямки реалізації на сучасному етапі. Оцінка динаміки даних процесів, головні проблеми та перспективи їх подальшого розвитку, роль і значення.

    контрольная работа [79,2 K], добавлен 21.11.2013

  • Історичний розвиток: походження, осмислення, трактування та класифікація політичного лідерства. Теорія рис лідерства, ситуаційна концепція, теорія послідовників. Критерії класифікації лідерства. Сучасна західна типологія. Функції політичних лідерів.

    реферат [29,8 K], добавлен 20.01.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.