Чарівна гора Т. Манна: досвід неміметичного роману

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені П. Могили

Інститут філології

Кафедра української філології,теорії на історії літератури

Реферат

з дисципліни: "Основи наукових досліджень"

На тему: "Чарівна гора Т. Манна: досвід неміметичного роману"

Студента спеціальності 6.020303

Коваля Владислава Анатолійовича

Перевірив:

Миколаїв 2012

Зміст

Вступ

Розділ І. "Чарівна гора" і міметичний роман

• Розділ ІІ. "Чарівна гора" як неміметичний роман
• 2.1 Побудова та контекст

2.2 Принцип гри

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми полягає у творчому новаторстві письменників, що є одним з найважливіших чинників розвитку літератури у всі часи. Роман Томаса Манна "Чарівна гора" є наочним прикладом особливості поетики, що одночасно руйнує і зберігає традиційну форму роману. Експерименти німецького письменника з жанровою формою зумовили створення власного варіанту неміметичного роману, який є цікавим об'єктом для дослідження філологічного напрямку. Тема є частково висвітлена, що зумовлюється великим обсягом новаторства Манна.

Окрім самого роману "Чарівна гора" ми послуговувались працею Еріха Ауербаха "Мімесис. Зображення дійсності в європейській літературі", що є тлумаченням дійсності в її літературному зображенні на матеріалі аналізу художніх творів "класиків та сучасників" західноєвропейської словесності від Гомера до Вірджинії Вулф, також роботою Володимира Адмоні "Томас Манн. Нарис творчості" (спільно з Т. І. Сильман), присвячену біографії та творчості німецького письменника.

Мета роботи: проаналізувавши твір "Чарівна гора", дослідити своєрідність художньої манери письменника та особливості поетики роману.

Для реалізації мети виокремлюємо такі завдання:

ѕ порівняти роман Т. Манна з класичним міметичним романом;

ѕ виявити основні засоби та прийоми, що роблять характер роману Т. Манна новаторським;

ѕ дослідити вклад Т. Манна у розвиток роману.

Об'єкт дослідження: Роман Томаса Манна "Чарівна гора".

Предмет дослідження: новаторство Томаса Манна у жанровій формі роману.

Методи дослідження: аналогія (порівняння роману "Чарівна гора" з класичним міметичним романом), рецептивний (пізнання літературного контексту роману), герменевтичний (освоєння змісту роману та його тлумачення).

Новизна: під час дослідження було виявлено основні новаторські засоби та прийоми Манна, визначено внесок Т. Манна у розвиток роману як жанру. манн письменник неміметичний роман

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що цю працю можна використовувати на лекціях, семінарах, у написанні подальших наукових робіт.

Розділ І. "Чарівна гора" і міметичний роман

Роман - епічний твір, у якому оповідь зосереджена на долі окремої особистості у процесі її становлення і розвитку, що зумовлює наявність у ньому розгорнутого простору і часу. Оскільки роман є "епосом приватного життя" і в літературі пізньої античності являє собою побутові варіанти традиційних міфологічних сюжетів, а в середньовічній літературі - міфів національних, то у своїх витоках він виявляє себе у міметичній формі. Однак міметична форма зображення в європейській культурі завжди співіснувала з неміметичною. Обидві форми зображення є похідними від різних типів художнього мислення - реалістичного, пов'язаного з відтворенням життєвого матеріалу, і романтичного - з його перетворенням.

Ознаками традиційного класичного міметичного роману є: "часово-просторовий континуум" (Е. Емріх), екстроспективність, метод "мімесису", психологічна мотивація, каузальний зв'язок, всевідання оповідача-деміурга. Такий роман є "замкненим", завершеним, дія в ньому пов'язана з конкретним часом і простором, у ньому є дія, подія, яка мала місце в минулому, фабула, сюжет, персонажі, що являють собою типи й характери. А експериментальному неміметичному роману притаманні інтенсивний час і простір, інтроспективність, відсутність цікавості до об'єктивної дійсності, деепізація і дефабулізація, деіндивідуалізація персонажів, символічність, абстрагування, на перший план висуваються рух свідомості, техніка монтажу, цитати, втрата оповідачем своєї суверенності - він може злитися з персонажем.

Також "Чарівна гора" поєднує в собі риси роману філософського, психологічного, сатиричного і в деякій мірі побутового. Т. Манн бачив у ньому також модернізацію педагогічного та виховного роману і в той же час відому пародію на нього. Проблематика "Чарівної гори" тісно пов'язана з ранніми творами Манна. Письменник розкриває антагонізм "тіла і духу", життя і споглядального аналізування, механічної цивілізації і справжньої людяності. Але в "Чарівній горі" цей антагонізм набагато повніше і чіткіше, ніж у ранніх новелах, обумовлений сучасної письменнику буржуазної дійсністю, економічною основою буржуазного існування, політичної реакційністю його стовпів.

Оскільки Т. Манн ніколи не втрачав цікавості до реальності, він посідає особливе місце в історії європейського роману, бо водночас зберігає традиційну форму і структуру класичного міметичного роману і руйнує їх. "Чарівна гора" є першим неміметичним твором письменника, у якому втілено ті принципи, які, на його думку, визначають особливості сучасного роману.

Розділ ІІ. "Чарівна гора" як неміметичний роман

2.1 Побудова та контекст

Пов'язана з традиціями виховного роману, грандіозна за своїм обсягом "Чарівна гора" (Т. Манн вважав, що роман "не повинен поступатися епосу в монументальності" [5: 285]) майже позбавлена подієвості: автор осмислює не події, а сутність своєї доби, яку він вважає перехідною, і проблеми історичного й духовного розвитку цієї доби є предметом полеміки у творі. Прагнення письменника проаналізувати стан перехідності зумовило побудову сюжету, коли "провідну сюжетоутворюючу роль стало відігравати не оповідне, а філософсько-аналітичне начало" [7: 55]. В основу сюжету "Чарівної гори" покладено давньогерманську легенду про міннезінгера Тангейзера, який, зачарований душею і тілом, перебував на горі Венери сім років. Так у творі з'являється символічний план, що спричинив появу в ньому символіки, алегорії, літературних ремінісценцій та асоціацій. Т. Манн гранично звужує соціальний радіус класичного міметичного роману: дія твору відбувається посеред замкненого простору високогірного санаторію для хворих на легені. Він створює модель духовного життя Європи, і мікросвіт Давосу стає символічним утіленням приреченого на загибель старого світу, декадансу (за словами Т. Манна, у "мікросвіті розкішного санаторію знайшло своє відображення капіталістичне суспільство довоєнної Європи" [8: 47]). Його репрезентують пацієнти Берггофа, представники різних національностей, що підкреслює загальноєвропейський характер проблематики твору. З одного боку, вони являють собою індивідуально окреслені образи, але водночас є "рупорами ідей", виразниками різних тенденцій духовного і політичного життя європейського суспільства напередодні першої світової війни. Молодий герой Ганс Касторп "на горі", своєрідній педагогічній провінції, відчуваючи на собі "спокуси" декадансу і вбираючи зовнішні враження, проходить шлях виховання. Оскільки в центрі роману "історія активізації людської особистості" [9: 165], то всю дію роману зведено до зображення розвитку душі героя. Тому "Чарівна гора" є інтроспективним романом ("доцентровим" за визначенням Д. Затонського [10: 4], зверненим у середину самого себе, тоді як роман традиційний, відповідно, "відцентровий", звернений зовні). Як автор неміметичного роману Т. Манн відмовляється від того напруження, що досягається сюжетом, і розкриває те, що приховується за ним. З цією метою письменник створює "лабораторні умови відсутності руху, в яких розвиток героя обмежено лише процесом самозаглиблення на тлі аналізу дійсності, що ніби зупинилася" [11: 154] : він експериментує не лише з простором, але й із часом. З цього приводу автор зауважує, що "Чарівна гора" "є романом про час у двоїстому сенсі слова; з одного боку, тому що я намагався змалювати зовнішню картину певної доби... і це робить її романом історичним, а з другого боку, тому, що в ній ідеться про час як такий, у чистому стані" [9: 169].

Автор створює атмосферу "позачасового" існування героя, коли роки, проведені "на горі", поза обов'язків, що накладаються на людину "долиною", зливаються у його свідомості в один день. Експеримент із часом реалізується Т. Манном на двох рівнях: у розмовах героїв про час, його безперервний різноритмовий і різноспрямований рух, і у самій тканині твору, "коли сама книга... прагне за допомогою своїх художніх засобів вимкнути час" [9: 165]. У "Чарівній горі" у трьох розділах (153 сторінки тексту в пер. рос. мовою) описано чотири дні, на 261 сторінці - три тижні, в п'яти розділах на 385 сторінках тексту розповідається про сім місяців, а в цілому у двох книгах роману описано сім років. У класичному романі такого обсягу було б охоплено ціле людське життя, тому в плані інтенсифікації часу "Чарівна гора" тяжіє до експериментального модерністського роману (Д. Джойс "Улісс", Г. Брох "Смерть Вергілія", Р. Музіль "Людина без властивостей")

2.2 Принцип гри

Експериментуючи з категоріями простору і часу, Т. Манн створює фікціональну дійсність, що сприяє реалізації принципу гри. У "Чарівній горі" він виявляє себе через мову персонажів і мову оповідача. Принцип гри є передусім одним із засобів конструювання "гори" як експериментальної педагогічної провінції: "...він (Ганс Касторп - Н.Є.) був готовий піддатися чужому впливу, бо йому було цікаво ставити над собою досліди" [12: 217]; "А тепер я хочу тобі подякувати... за те, що ти... допоміг мені у моїх вправах і експериментах..." [12: 459], - каже герой Сеттембріні, одному із своїх "учителів" (доречно зауважити, що така позиція героя - людини, яка свідомо піддає себе дослідам - дозволяє літературознавцям установлювати його генеалогічний зв'язок не лише з Вільгельмом Мейстером і більш давньою традицією - Парціфалем, героями авантюрно-шахрайського роману, але й із Фаустом). Коли ж принцип гри знаходить своє вираження лише в оповіді, що ведеться від імені оповідача, й нерідко в умовному способі, то з'являється можливість визначити особливості цієї постаті у Т. Манна: "Не міг він, як молодий чоловік, совісний і розумний, просто "радіти", дивлячись на мадам Шоша або знаходячись поблизу неї, і ясно, що якби ми запропонували йому це слово, він би його відкинув, знизавши плечима" [12: 194]; "Приблизно так, мабуть, точилася бесіда, яку вміло спрямовував Ганс Касторп" [13: 19] тощо. Подібні уривки з тексту твору свідчать про те, що, на відміну від оповідача класичного роману, він не є оповідачем-деміургом, якому підкоряється кожний персонаж. Проте, з другого боку, оповідач у Т. Манна не розчиняється у своїх персонажах, як, наприклад, у творах Ф. Кафки, він зберігає свою суверенність, втручається в оповідь, коментуючи дії персонажа. Тон оповіді - довірливий та іронічний, тому в читача складається враження безпосереднього спілкування з розумним і спостережливим співрозмовником. Крім того, принцип гри у Т. Манна виконує ще одну важливу функцію: він сприяє процесу деепізації і дефабулізації роману. Якщо у класичному міметичному романі ХІХ століття "авторська оповідь монтувалася з драматично побудованими епізодами, де люди виступали... незалежно від автора зі своїм словом і вчинками" [14: 318], то у "Чарівній горі" такі драматичні епізоди є кульмінаційними, вони знаменують якісні зміни у процесі виховання героя, який переходить від споглядання до дії (освідчення Ганса у коханні Клавдії Шоша в кінці першої книги роману, рішення героя залишити "гору" і взяти на себе соціальні обов'язки в кінці його другої книги). Весь зміст роману "майже цілком протікає в авторській оповіді, повіствуючому міркуванні", коли "не тільки описи, але й промови персонажів підпорядковано ритму повіствування, занурено в авторсько-повіствуючий текст" [14: 318].

З процесом деепізації і дефабулізації пов'язана наявність у романі надзвичайно докладних есеїстичних роздумів та рефлексій, екскурсів у різні галузі знань, вони переповнюють його текст і теж зумовлені принципом гри. Сам Т. Манн писав про псевдонауковість свого есеїзму, коли стверджував, що "для митця думка як така не є самодостатньою цінністю і власністю. Для нього є важливою лише її дієвість в інтелектуальному механізмі твору" [5: 230]. Він вважає свій есеїзм, "аналізуючу авторську мову", грою, "не мовою автора, а мовою самої книги" [6: 174]. Достовірність і ґрунтовність у творі виявляються удаваними і є лише формою авторської гри, гумору, іронії, а есеїстичні роздуми, пародійно-іронічні рефлексії затримують надто уповільнену дію роману, тим більше, що інколи вони не мають будь-якого зв'язку з нею.

Висновок

Таким чином, експеримент Т. Манна з жанровою формою роману завершився створенням власного варіанта неміметичного роману. У "Чарівній горі" наявні ті структурно-морфологічні зміни, котрі притаманні експериментальному модерністському роману ХХ століття. Вони зумовлені впровадженням митцем у художню практику принципів, які він вважав провідними для сучасного роману, - інтроспекції, "критики" (аналізу) і гри, що виявили себе, по-перше, у відмові митця від міметичного зображення соціально-історичного життя суспільства - відсутності епічної повноти зображення, граничному звуженні соціального радіусу класичного міметичного роману; по-друге, у сюжетобудові, яка забезпечила наявність двох планів - міметичного і неміметичного (реалістичного і символічного) - і відповідну їм двоїстість зображення; по-третє, у "сублімації" всієї багатогранності світу у свідомість, рефлексії, монологи й діалоги.

Тому "Чарівна гора" має всі ознаки неміметичного роману: інтенсивний час і простір (хоч і не настільки інтенсифікований, як у відомих романах письменників-модерністів), інтроспективність, мінімум фабули, сюжету, дії, сюжет роману підпорядковано асоціативному руху авторської думки, широка наявність неоповідних елементів, символічність, абстрагування, літературні ремінісценції та асоціації.

Однак порівняно з експериментальним модерністським романом епічний твір Т.Манна не настільки "суб'єктивний": оповідач не втрачає своєї суверенності, не зливається з персонажем, а персонажі, які виконують функцію "рупорів ідей", не втрачають своєї індивідуальності - так аскетизм абстракцій співіснує з пластичністю образів.

Таке поєднання чуттєво-конкретного з абстрактно-аналітичним зумовлює своєрідність художньої манери письменника, якій притаманне балансування між образом і поняттям. Т. Манн частково зберігає традиційну форму роману й водночас руйнує її, він сам визначив свою позицію у мистецтві ХХ століття, коли написав про "Чарівну гору": "повіствування оперує засобами реалістичного роману, але воно не є реалістичним романом, воно постійно виходить за рамки реалістичного" [9: 165-166].

Список використаної літератури

1. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе / Эрих Ауэрбах. - М. : Прогресс, 1976. - 555 с.

2. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. - Тернопіль: МПП "Презент", за участю ТОВ "Феміна", 1994. - 480 с.

3. Чирков А.С. Творящая личность / А.С. Чирков. - Житомир: М.А. К., 2001. - 142 с.

4. Чирков О.С. Суб'єктивно-авторське свавілля, або Мистецтво інтерпретації // Літературний твір: шляхи дослідження поетики / О.С. Чирков. - Житомир: Полісся, 2006. - С. 5-11.

5. Манн Т. Искусство романа. Пер. с нем. / Томас Манн // Манн Т. Собр. соч.: В 10 т. - М. : Худож. лит. - 1960. - Т. 10. - С. 272-287.

6. Манн Т. Художник и общество. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - С. 473-487.

7. Лейтес Н.С. Немецкий роман 1918-1945 годов (эволюция жанра) / Н.С. Лейтес. - Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1975. - 424 с.

8. Манн Т. О духе медицины. Открытое письмо издателю "Немецкого медицинского еженедельника". Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9. - С. 45--51.

9. Манн Т. Введение к "Волшебной горе". Доклад для студентов Пристонского университета. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - С. 153--171.

10. Затонский Д. Искусство романа и ХХ век / Д. Затонский. - М. : Худож. лит., 1973. - 523 с.

11. Адмони В., Сильман Т. Томас Манн. Очерк творчества / В. Адмони, Т. Сильман. - Л. : Сов. писатель, 1960. - 350 с.

12. Манн Т. Волшебная гора. Пер с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 3. - 500 с.

13. Манн Т. Волшебная гора. Пер с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 4. - 542 с.

14. Днепров В. Интеллектуальный роман Томаса Манна / В. Днепров // Идеи времени и формы времени. - Л. : Сов. писатель, 1980. - С. 307--384.

15. Манн Т. История "Доктора Фауста". Роман одного романа. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9. - С. 199--364.

16. Манн Т. "Иосиф и его братья". Доклад. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9 - С. 172--191.

Размещено на Allbest.ru